Якщо описати наш цьогорічний проєкт кількома словами, то можна сказати: Не боїмося викликів! Протягом кількох днів неможливе стало можливим, а група випадкових людей виявилася командою людей виняткових і створила щось, що сповна оцінили інші. Спочатку це не виглядало райдужно, а побоювання про мистецьку невдачу заполонили наші думки… Однак, з дня в день ми рухалися вперед – танцювально-вокальні репетиції, швидко наростаюча інтеграція групи, спільні розмови та узгодження дозволили нам побачити «світло в кінці тунелю». Перший виступ для глядачів у Мікошево задовольнив нас, але не викликав захоплення. Ми помітили кілька недоліків, які вдалося допрацювати перед «фінальною грою» в Зґежі, а вже той виступ не давав нам спати вночі.

Ми приготували програму з пісень і танців, використовуючи різні музичні стилі, дбаючи про належний темп і зміну настроїв під час виступу. Ведучий-конферансьє короткими коментарями пояснював глядачам вибір репертуару та представляв наші висновки щодо музики та звичаїв,  зроблені під час спільних обговорень. Перед концертом відбувся  короткий показ костюмів, які ми приготували до кожного номера, а також презентація наших масок, які символізують індивідуальність, а заразом анонімність та приховування власного «я». Ми переконалися, що в колі друзів не потребуємо масок, вони були використані як реквізит до початкового ритуально-дискотечного танцю, який показав силу та міць первісного ритму. Після енергійного виступу «дикунів» ми почергово представили глядачам: народний український танець «Плескач», пісню «Гей, соколи!» (її виконала вся група двома мовами), класичний «Ча-ча-ча» за участю солістки, фрагмент танцю в джазовому стилі з мюзикла «Кордебалет», пісню «Я піду в далекі гори» (українська група), танець в стилі хіп-хоп, матроську пісню «Przechyły» (польська група), акторську пісню (соло) з репертуару Каліни Єндрусік «З ким тобі буде так погано, як зі мною» і на завершення барвистий «Краков’як», який під час нашого проєкту був хітом, що об’єднав усю польсько-українську групу. Не вдалося нам лише «відрепувати» текст, який склали учасники,

але презентуємо його зараз:

Крутий наш проєкт

Люблю цих людей, люблю ці ноти,

Робимо рухи з великої охоти,

Разом з друганами

Злітаємо в хмари.

Це не про кордони, мову чи колір,

Тільки про людину, моралі закони,

Турбота про ближніх, про нашу землю,

Країни це не карта, відповідальні всі ми.

Друг і брат завжди будуть поруч

Стоїмо разом – вистачить волі.

Любимо світ, бо це наш дім,

В єдності сила – не страшний нам грім.

Ми усі різні, та мрія одна,

Дружба тримає міцніше, аніж стіна

Разом ми люди, сила в єдності Рівність в серцях – шлях до безсмертності.

Реакція глядачів засвідчила, що попри аматорські недосконалості, нам вдалося показати, що «музика єднає світ» і є невід’ємною супутницею життя усіх людей – не зважаючи на національність, колір шкіри чи переконання – об’єднує нас всіх ритмом і настроєм.

Щиро дякуємо за теплий прийом!