Кольорові пасочки-браслети на руку, виготовлені з ниток муліне, гарусу чи стрічок, вже кілька років супроводжують нас під час проєктів, як один з необхідних елементів рукоділля. Ми надавали їм різних форм, але ніколи не приписували важливих значень. Виявляється, що інакше бувало в слов’янських традиціях. Наприклад, в Болгарії дотепер, принаймні 1300 років, існує звичай носити в березні біло-червоний пасочок на лівій руці. Це «мартениця» – дві скручені вовняні нитки, біла та червона, що символізують світ весняних обрядів, коріння яких сягає вірувань народів стародавньої Європи. Сьогодні, маючи на руці «мартеницю», люди вірять, що все буде добре. Колись вірили, що здобули прихильність містичної Баби Марти – їй приписували магічну силу, що мала приносити здоров’я і достаток та захищати від нещасть. Пасочок зав’язували на лівій руці і носили до тієї пори, поки не зустрічали лелеку або ластівку (символи весни). Після цього зав’язували його на квітучих плодових деревах (щоб забезпечити їм добрий урожай) та промовляли побажання.
Мартениця повинна виготовлятися з добрими намірами, в хорошій атмосфері (як і наші мотанки – інша слов’янська традиція), а нитки повинні обов’язково бути перехрещеними вліво. У момент, коли пасочок знімають, не можна його впустити, бо це означало би втрату щастя. Згідно традиції, мартениці можуть бути лише подарунком для близьких, не можна їх виготовляти для себе. Цей звичай існує також в Румунії, Молдавії, Македонії, Сербії, Албанії та північній Греції.
Під час проєкту ми також виконували браслети-обереги – кожен для себе, згідно слов’янській традиції, з якою познайомила нас Наталія Бяловус. Не все було так, як повинно бути – наприклад, не виплітали ми їх у відповідній фазі сонячного циклу, але форма і колористика були типовими. Найважливішою виявилася символіка кольорів: 1. білий є знаком сили перетворення, змін; 2. червоний – колір життя, він символізує енергію; 3. чорний є знаком спокою. Кожен приготував собі 5 ниток муліне, відміряв подвійну довжину (від пальців до ліктя) з трьох кольорів, індивідуально підбираючи пропорції. Виплітання відбувалося з належною старанністю, з доброю енергією та зосереджено – візерунок доволі простий. Зав’язували пасочок шостою ниткою на лівій руці. Якщо через якийсь час браслет сам розв’яжеться, не можна його знову одягати – треба викинути (найкраще – спалити). Значить, це тому, що назбиралося надто багато поганої енергії та оберіг втратив свою силу.
Komentarze zablokowane